ЖЕРЕБ’Я́, я́ти, с. Маля кобили; лоша. Жереб’я схопилося, потрусилося, і заявився з нього прекрасний Татош (Калин, Закарп. казки, 1955, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 520.

Жереб’я́, я́ти, с. Жеребенокъ. Їхала Пречиста Мати на осляті, Сус Христос на жереб’яті. Грин. II. 35. Ум. Жереб’я́тко. Чуб. ІІІ. 452.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 480.