ЖЕНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. жени́тися. — Ми вже старі, тобі треба початок зробити із женінням (Коб., III, 1956, 482); При згадці про женіння Альоша хмуриться, невдоволено наморщує лоба: він проти цього (Гончар, Таврія.., 1957, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 519.

Жені́ння, ня, с. Женитьба. Мнж. 164. Продам кобилу на женіння та куплю горілки. Лебед. у. Ум. Жені́ннячко. В мено брати — на женіннячко. Грин. ІІІ. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 479.