ЖЕНИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., з ким, рідше на кого. Виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися. Сусідні хлопці женихались На гарну дівчину таку (Котл., І, 1952, 165); [Антон:] Я позавчора бачив, як ви отам, за повіткою, женихалися з нею! (Кроп., І, 1958, 168); Пан отаман женихався з Катериною (Кач., II, 1958, 371).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 519.

Жениха́тися, ха́юся, єшся, гл. Ухаживать. Часто ходив, вірно любив, вірно женихався. Мет. 85. Чи се тая дівчинонька, що я женихався? Мет. 69.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 479.