Про УКРЛІТ.ORG

женитися

ЖЕНИ́ТИСЯ, женю́ся, же́нишся, недок. і док., на кому, рідко з ким, без додатка. Брати шлюб (про чоловіка); одружуватися. Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати (Шевч., І, 1951, 261); — Як буду коли женитися, мамо, з Манею чи іншою, все одно, однаково буду для себе женитися (Коб., III, 1956, 32); Старий надумав учетверте женитися (Смолич, І, 1958, 46).

◊ Ненадо́вго стари́й же́ниться — про швидку зміну бажань, настрою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 519.

Жени́тися, ню́ся, нишся, гл. Жениться. Як сироті женитися, то й ніч мала. Ном. № 10699. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О. 1861. XI. Кух. 15. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Оженився з Палажчиною дочкою. ПЙО. Левиц. І. 366.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 478.

вгору