Же́ля = Жля — у дохристиян­ських віруваннях — богиня печалі, жалю, скорботи, плачу, смерті; за легендою, в руках у неї ріг з жаром як символ смутку (у «Слові о пол­ку Ігоревім» після поразки Ігоре­вого війська: «За ним кликнула Карна, і Жля поскочи по Руській Землі, смагу мечучи в полум’янім розі»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 218.