ЖЕЛО́НКА, и, ж., гірн. Прилад, яким викачують рідину, пісок, грязь з свердловин при бурінні. Новітня вітчизняна техніка остаточно витіснила сваб і желонку, якими видобувалась колись нафта на бориславських промислах (Визначні місця Укр., 1958, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 519.

Же́лонка, ки, ж. Дятелъ. Зміев. у. См. Жовна.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 478.