ЖЕ́ВРІТИСЯ, іється, недок. Те саме, що же́вріти. Перед ним Кривавим блиском жеврілося небо (Фр., XIII, 1954, 205); На плечах у неї, мов шматок полум’я, червона косинка жевріється на сонці (Гончар, Таврія.., 1957, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 518.

Же́врітися, ріюся, єшся, гл. = Жевріти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 478.