ЖВЯХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш і ЖВЯХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм., рідко. Шльопаючи по грязі чи воді, створювати певні звуки (перев. про взуття). Жвяхтіли мокрі личаки (Котл., І, 1952, 227); Старі розтоптані чоботи жвяхкотять водою, дубіють мокрі ноги (Стельмах, Хліб.., 1959, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 515.