ЖВАВІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Робитися, ставати більш жвавим, жвавішим (див. жва́вий). Олександра Василівна з радістю бачила, як жвавішали діти (Донч., Ю. Васюта, 1950, 30); — О, кому що, а Левкові поцілунки! — одразу жвавішає вузьке, довгасте обличчя Зосі (Стельмах, Хліб.., 1959, 57); Танок жвавішає, набирає азарту (Вас., III, 1960, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 515.