ЖВАВЕ́НЬКО. Присл. до жваве́нький. Вітерець жвавенько хитав деревами (Вовчок, І, 1955, 303); Вона привіталась з усіма жвавенько (Н.-Лев., IV, 1956, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 515.