Про УКРЛІТ.ORG

жахливо

ЖАХЛИ́ВО.

1. Присл. до жахли́вий 2, 3. Його очі, мов заскочені миші, жахливо оглядали кожне обличчя (Коцюб., II, 1955, 82); Серце мені жахливо стиснулось з несвідомого передчуття… (Досв., Вибр., 1959, 17); Його почали жахливо мучити (Ю. Янов., І, 1958, 282).

2. у знач. присудк. сл. Дуже страшно, тяжко. Це було жахливо, це могло порушити всі його плани (Гончар, Таврія.., 1957, 605).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 514.

вгору