ЖАРІ́НЬ, і, ж., розм. Те саме, що жара́ 1. Віти Не в силі цю жарінь перенести — Аж гнуться, аж немов шепочуть: — Пити! (Дор., Серед степу.., 1952, 59); Землю, від спеки тугу, Липнева жарінь допікає (Рильський, Поеми, 1957, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 510.