ЖА́РІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. жарі́ти.

2. Вогонь, що піднімається над предметом, який горить; полум’я. Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 510.

Жарі́ння, ня, с. Тлѣніе, горѣніе безъ пламени. Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? Чуб. ІІІ. 315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 474.