ЖАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жартува́ти. — Не який се сміх і не жартування, се важний, святий час (Кв.-Осн., II, 1956, 351); Данько тим часом знайшов собі не зовсім безпечну забавку: придумав перестрибувати, як на Купала, через вогонь, викликаючи своїм жартуванням глухе ремствування Сердюків (Гончар, Таврія.., 1957, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 512.