ЖА́РТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жарт 1. Баяніст починає приставати до вожатої з різними жартиками (Гончар, Тронка, 1963, 223); Покинув [Філострат] свої жартики і заходився.. порядкувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 511.