ЖАРОСТІЙКИ́Й, а́, е́. 1. спец. Який не втрачає своїх властивостей при високій температурі. Дедалі більше поширюються в машинобудуванні нові матеріали — жаростійкі сплави, магнієві та інші спеціальні чавуни, які витримують високі температурні режими (Наука.., 4, 1957, 4).

2. с. г. Який добре переносить високу температуру повітря. Найбільш поширений сорт пізньої капусти.. — це Брауншвейгська, середньопізній, відносно жаростійкий і посухостійкий, високоврожайний сорт (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 511.