ЖАРО́К, рку́, ч. Зменш.-пестл. до жар 1,4. На сковородку положили [ласуни] Десятків два карасиків живих.. І на жарку їх шкварить прийнялись (Гл., Вибр., 1957. 149); І вже гуде важкий поміст, — зійшлися нарівні: Він гармоніст, я танцюрист, — Весілля в стороні. — Давай, давай! Жарку нема! (Мал., Серце.., 1959,138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 511.