ЖАРИ́СТИЙ, а, е, діал.

1. Який горить без полум’я; який дає багато жару (у 1 знач.).

2. Який має колір жару; яскраво-червоний. Небо.. було засіяне зорями, а між ними місяць жаристий (Коб., II, 1956, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 509.

Жари́стий, а, е. Тлѣющій, горящій безъ пламени. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 474.