ЖАНДА́Р, я́, ч., діал. Жандарм. Знов м’я [мене] лихо допиталося: Жандарі загнали тут (Фр., XIII, 1954, 98); — Він вас зможе заховати так, щоб жандарі вас не зловили (Турч., Зорі.., 1950, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 508.

Жанда́р, ра, м. Жандармъ. Там жандари ходили, Марусеньку водили. Чуб. V. 981. Ум. Жандарик. Як побігла Бондарівна темними лугами, а за, нею жандарики з гострими шаблями. Грин. ІІІ. 613.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 474.