ЖА́ЛІСНО. Присл. до жа́лісний. Баба Настя далі вже не могла витримати, закрилася вузеньким рукавцем і схлипнула жалісно, як дитинка (Л. Укр., III, 1952, 737); Десь далеко в ущелині завив шакал. Жалісно так виводить (Донч., II, 1956, 301); З-під густих.. брів невеликі сірі очі дивилися на Ганну по-батьківському співчутливо і навіть жалісно (Коз., Сальвія, 1956, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 504.