ЖАЛІСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Жаліслива людина. — Найдуть люди, найдуться жалісливці — і поховають як слід… (Мирний, III, 1954, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 504.

Жалісли́вець, вця, м. = Жалібник. Найдуть люде, найдуть жалісливці і поховають як слід. Мир. Пов. II. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 472.