ЖА́ЛЬНО, рідко. Присл. до жа́льний. Чоловік жально подивився на Василька (Турч., Зорі.., 1950, 22); Він ворушив беззвучно губами, а часом жально і безнадійно звав Нехаму (Рибак, Помилка.., 1956, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 508.

Жа́льно нар. = Жаль. Мені городини жальніш, як твого сала. Рудч. Ск. І. 194. Сина жаль, а дочки ще жальніше. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 474.