ЖАКЕ́Т, а, ч.

1. Коротка жіноча одежа, яку носять поверх блузки або плаття. За ним крокувала простоволоса, коротко підстрижена, в темному жакеті і ясному платті дівчина (Вільде, Сестри.., 1958, 278); — Поїдьмо до шефів, — сказала жінка, надіваючи хутряний жакет (Кучер, Чорноморці, 1956, 320).

2. заст. Те саме, що піджа́к. І оком знавця оглядає рану, Бальовий фрак на нім, жакет розп’яв. Поцмокує (Фр., XI, 1952, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 503.