ЖА́ЙВОРОННЯ, я, с. Збірн. до жайворонок. Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Цюпа, Краяни, 1971, 316); Дивною красою сповнені світлі й неозорі далі весни, в піснях жайвороння, зеленому пуху дерев (Грим., Незакінч. роман, 1962, 208),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 682.