ЖА́ЙВОРОН, а,ч., рідко. Те саме, що жа́йворонок 1. А там в високій глибині, де тоне тонь ясна, перловий жайворон топить (Тич., І, 1957, 102); Високо вгорі співатимуть жайворони (Скл., Святослав, 1959, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 502.