ЖАДЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що жа́ді́бний. У калатанню кожнім [серця] чув я жадливий та владний голос: — Шукай! (Коцюб., II, 1955, 108); Смикав щоразу Жадливий окунь нелукавий (Рильський, Поеми, 1957, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 502.