ЖА́БУР, у, ч., діал. Жабуриння (у 1 знач.). Так лаяти Болото [Верша] почала: — ..Таке ж бридке, таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Греб., І, 1957, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 500.

Жабу́р, ру́, м. = Жабуріння. (Болото) поржавіло, від жабуру зелене. Греб. 369.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 470.