ЖА́БА1, и, ж. Невелика безхвоста земноводна тварина, задні кінцівки якої довші, ніж передні, і пристосовані до стрибання. А жаби крякають, гудуть (Шевч.. II, 1953,16); Жаба підскочила і впала на кладці білим черевом догори (Донч., VI, 1957, 135); * Образно. [Іван (сердито):] Да не кавкай, жаба! Не до тебе говорять (Мирний, V, 1955, 214); * У порівн. Дметься, як жаба проти вола (Укр.. присл.., 1955, 174); — В Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (Н.-Лев., II, 1956, 264).
◊ Жа́ба пить (ци́цьки, ци́ці) дасть кому — утопиться, пропаде, загине хто-небудь. [Семен:] На середині [річки] як підхопило мене бистрею, — я аж злякавсь… Думаю: закрутить, потягне на дно, тут мені жаба і пить дасть… (Кроп., III, 1959, 88): Іван шарпнув човен угору, Гирчук звалився, — Жаба цицьки тобі дасть, — пробурмотів Іван (Гуц., Скупана.., 1965, 265); Жа́бі по колі́на — неглибоко. —Та не втопишся, бабо, бо навіть і серед ставка старій жабі по коліна (Н.-Лев., II, 1956, 376).
ЖА́БА2, и, ж., мед., заст. Ангіна.
∆ Грудна́ жа́ба — серцева хвороба, що супроводжується сильними болями в лівій частині грудної порожнини; стенокардія. Однією з частих хвороб серця є стенокардія, або грудна жаба (Наука.., 3, 1957, 16); Кажуть, що у мене порок серця і грудна жаба на грунті сердечної слабості (Коцюб., III, 1956, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 2. — С. 499 - 500.
Жа́ба, би, ж.
1) Лягушка; жаба. І жаба риба, бо в воді сидить. Ном. № 8249. Пнеться, як жаба на купу. ЗОЮР. І. 147. Жа́ба ци́цьки дасть (кому). Утонетъ, вообще — умретъ (кто). Греб. 386. Ум. Жа́бка, жа́бонька, жа́бочка. Ув. Жа́бище.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 1. — С. 469.
жа́ба (зменшено-пестливі — жа́бка, жа́бонька, жа́бочка; збільшене — жаби́ще) —
1) невелика безхвоста земноводна тварина, задні кінцівки якої довші, ніж передні, і пристосовані до стрибання; безхвостість тварини спричиняє до іронізування: «Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила», «Якби жабі хвоста, була б не проста»; великий рот малої розміром тварини став об’єктом кепкування: «Жаба і на вола рот роззявляє»; народна мудрість переосмислює також характерне надування жаби та її квакання: «Жаба дулася, дулася, та й лопнула», «Дмись, жабо, не дмись, а волом не будеш», «Жаба кричить, верещить, а кухар на рожні до кухні її тащить»; ще кажуть: «Як зазиміє, то й жаба оніміє»; традиційний об’єкт порівняння: «У доброго мужа жона, як ружа, а у злого баба, як жаба», «Жаба — то твоя баба!»; з поведінкою тварини пов’язаний цілий ряд народних прикмет,— «багато жаб на стежках — на дощ», «жаби квакають — на дощ», «жаба кваче, овес скаче: «Сій мене!», «як жаби вечором квакають, то буде погода», «коли сниться жаба, буде якась обмова»; тварина фігурує в народних замовляннях, зашіптуваннях; вживали її в народній медицині; погляд жаби може викликати причину або випадання зубів; виступає об’єктом негативної характеристики, коли кажуть: «Одступись, зелена жабо!», а також прокльону: «Хай їй жаба!»; за Біблією, жаба виступає другою карою Господньою (Господь до Мойсея: «І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять жаби»); із жабою пов’язані чари і насилання (див.). Іде гнида за Демида, світилкою жаба, сваха-черепаха (співанка); Жаба в болоті галасує: «Рай! рай!» (прислів’я); Кожна жаба своє болото хвалить (прислів’я); Роздайся, море, жаба лізе (приказка); А жаби крякають, гудуть (Т. Шевченко); Дметься, як жаба на купу (приказка); фразеологізм: жа́ба ци́цьки дасть — хтось утопиться, пропаде, загине;
2) стара народна назва ангіни;
3) грудна́ жа́ба — народна назва стенокардії;
4) зеле́на жа́бка — мала жаба, що лазить по деревах; використовували з лікувальною метою;
5) тільки жа́бка — старовинна дитяча гра, а також назва палички у цій грі;
6) тільки жа́бка — назва одного з гравців у кре́м’яхи (див.).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 215.
