ЕФІРОМА́Н а, ч. Людина, що має хворобливу пристрасть оп’яняти себе ефіром (у 4 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 493.