ЕФЕКТИ́ВНИЙ, а, е, книжн.

1. Який приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект (у 2 знач.). Найбільш ефективним добривом під кукурудзу є гній (Колг. Укр., 1, 1957, 10); Нині вже розроблено ефективний метод заліснення гір… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 207).

2. Який викликає ефект (у 1 знач.). Розумів [Лобода], що до булави треба додати ефективне слово, щоб привернути увагу і погасити це бурхливе полум’я людське (Ле, Наливайко, 1957, 418); — Не кричи, будь ласка, — затулила вуха Шепель. — Ми на вулиці, і взагалі я не люблю ефективних промов (Донч., V, 1957, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 492.