ЕТНОЛО́ГІЯ, ї, ж. Термін, що застосовується буржуазними вченими як синонім етнографії.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 491.

етноло́гія = етногра́фія = народо­зна́вство — наука, що вивчає побу­тові й культурні особливості наро­дів світу, проблеми походження (етногенез), розселення (етногеографія) і культурно-історичних взаємин народів; матеріалом для етнографічних студій служатьфольклорні зразки словесної твор­чості — пісні, особливо обрядові, прислів’я, приказки, загадки, на­родні оповідання, голосіння, каз­ки, заговори, заклинання, коляд­ки, щедрівки тощо; консерватив­ність змісту цих фольклорних зразків (збереження в них народ­них звичаїв, обрядів, повір’їв, пе­реказів, легенд) сприяє відтворен­ню дохристиянського світогляду, зокрема народу українського; осо­бливо цікавими з цього погляду є народні казки фантастичного змісту; цінний матеріал дає й ме­тафоричний зміст прислів’їв, що зберігає відгомін стародавніх віру­вань; сама мова (образна й аніміс­тична) часто розкриває нам світ первісних вірувань наших предків (зокрема фразеологія, що зберегла залишки ритуальних стародавніх обрядів); відгомоном анімістичних вірувань наших предків є худож­ньо-стильова сутність поетичного мовлення — тут уся природа оду­хотворена, що стало основою най­вищого поетичного стилю як такого (уже «Слово о полку Ігоре­вім» написане цим стилем; горю людини тут співчувають і квіти, і дерева, і птахи; людина говорить з природою, як із живою істотою, пop. плач-голосіння Ярославни); отже, мова етносу в усіх її про­явах — це основа пізнання духов­ної природи її носія, народу (ви­вченням її в цьому плані займаєть­ся етнолінгвістика).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 212.