ЕТНОГРА́ФІЯ, і, ж.

1. Історична наука, яка вивчає культуру й побут народів світу, їх походження, розселення та культурно-побутові взаємовідносини; народознавство. Ми [фольклористи] розмежували фольклористику і етнографію, як дві окремі науки (Рильський, III, 1956, 146)

2. Сукупність усіх особливостей побуту, звичаїв, культури якого-небудь народу, народності, місцевості. Тепер Маркевич здебільшого жив у своїй Турівці, збирав матеріали з етнографії України для нової наукової праці (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 282); Вона змалку.. мріяла, щоб побачити справжнє народне весілля — в усій його самобутності та багатстві фольклору й етнографії (Смолич, Мир.., 1958, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 491.