ЕСТЕ́ТИК, а, ч.

1. Те саме, що есте́т. Осуджуючи естетиків-ідеалістів, ..Бєлінський водночас нещадно картав прояви штучності, спекулятивності в мистецтві (Укр. літ. критика.., 1959, 37); А картини природи кругом дивні! Видно, що це місце вибрав для себе великий естетик, великий поет! (Н.-Лев., II, 1956, 384).

2. розм. Справжній цінитель мистецтва. — Його [Т. Шевченка] народ розуміє… О-о! Народ великий естетик!.. (Мирний, III, 1954, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 488.