ЕСКА́РП, у, ч.

1. Укіс рівчака з внутрішнього боку укріплення, що використовується як протиштурмова перешкода.

2. Протитанкова перешкода у вигляді високо зрізаних схилів горбів чи берегів рік, звернених у бік противника. Приміські поїзди були переповнені тисячами городян з клунками за плечима, які їхали на земляні роботи — рити навколо міста окопи, протитанкові рови, ескарпи (Донч., III, 1956, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 487.