ЕПІФОРИ́ЧНИЙ, а, е, літ. Прикм. до епі́фора. Величезне емоціональне нагнітання, яке збільшується з кожною дальшою ритмічною групою, посилюється анафоричним і епіфоричним прийомом (Мова і стиль "Вершників", 1955, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 484.