ЕПІЛЕПТИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до епіле́псія і епіле́птик. Заверещав [Дувідко] страшенно і кинувся на землю в епілептичних корчах (Фр., VIII, 1952, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 484.