ЕНЕРГІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Повний сили, енергії (у 3 знач.). Схопився [Іван] бадьорий, енергійний — в очах, що пойнялись туманом, одсвічувались нові мрії (Вас., І, 1959, 302); Михайло Семенович вбіг у кімнату рожевий з морозу, енергійний і бадьорий (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 311); // Який виражає діяльну силу, енергію, активність. По довгій хвилині томлячої мовчанки дівчина нарешті промовила дзвінким, енергійним голосом: — Де мій батько? (Фр., VI, 1951, 163); Обличчя [Боровика] було міцне, енергійне, трохи роздвоєне підборіддя підкреслювало його силу (Собко, Справа.., 1959, 30); // Швидкий, посилений. Внутрішній розвиток [будови мозку] характеризується тим, що нервові клітини кори великих півкуль закінчують своє формування, і відбувається особливо енергійний структурний розвиток (Шк. гігієна, 1954, 53); У західних областях України, на визволеній землі, почалось енергійне будівництво радянської влади, будівництво соціалізму (Бажан, Наша Москва, 1951, 72).

2. Який може вплинути, подіяти на кого-, що-небудь. Вигук мій був настільки енергійний, що його почули й біля трибуни (Ле, Право.., 1957, 12); Наталя висловила енергійне побажання, щоб мандрівник узяв йоду, бинти, аспірин (Донч., VI, 1957, 15)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 480.