ЕНДЕМІ́ЧНИЙ, а, е, спец. Власт. даній місцевості або поширений у ній; місцевий. Постійне поширення заразних хвороб у певних місцях всередині країни, що підтримується існуючими там особливими природними чи іншими умовами.., називається ендемічним (Підручник дезинф., 1953, 55); В західних областях України надзвичайно поширений ендемічний зоб (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 479.