ЕМО́ЦІЯ, ї, ж. Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини. Такі психічні емоції, як радість, переляк, горе, страх, сором, особливо, коли вони зселяються несподівано, викликають почастішання або уповільнення скорочень серця (Шк. гігієна, 1954, 80); Її дивувало, що невеликі оповідання, без складної фабули, часто викликали.. глибокі емоції (Донч., V, 1957, 510).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 477.