ЕМАНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.

1. тільки одн. Витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись.

2. Те, що витікає, випромінюється, виділяється звідкись. Життя, здавалося, сотилося [сочилося] з кожної клітини її єства, — і ця еманація немов матеріалізувалась і відчувалась, як благодайний [благодатний] дощ весняної пори (Вітч., 6, 1947, 17).

3. хім. Радіоактивний хімічний елемент нульової групи періодичної системи Д. І. Менделєєва; радон. Атомна вага еманації, або радону, дорівнює 222 (Заг. хімія, 1955, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 475.