ЕМАЛЮВА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до емалюва́льник. Праця емалювальниць надзвичайно копітка (Веч. Київ, 25.ІІІ 1958, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 475.