ЕЛІ́ТНИЙ, а, е.

1. Який становить собою еліту (у 1-3 знач.); добірний, кращий. Елітною картоплею навивається картопля здорова, з високою врожайністю і стопроцентною сортовою чистотою (Картопля, 1957, 166); В племінних господарствах кнури мають бути тільки елітні по всіх показниках (Свинар., 1956, 85).

2. Який виводить еліту (у 1-3 знач.). Елітне господарство.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 475.