ЕЛЕКТРОІЗОЛЯ́ТОР, а, ч. Речовина з високим електричним опором, що використовується для ізоляції частин електричного обладнання. Хіміки роблять чудеса з деревини. Шовк і целофан, електроізолятори і навіть підшипники… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 469.