ЕКСТЕРИТОРІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. У міжнародному праві — сукупність привілеїв, обумовлених договорами між країнами, що надаються главам іноземних держав, дипломатичним представникам, військовим частинам, кораблям і т. ін. У кількох великих містах були створені іноземні квартали.., які вилучалися з сфери дії китайських законів, тобто користувались режимом так званої екстериторіальності (Нова іст., 1957. 103); В 24 з них [департаментів Франції] розташовані американські військові бази. Ці бази користуються правом екстериторіальності, тобто не підлягають французьким законам (Веч. Київ, 20.III 1958, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 465.