ЕКСПРО́МТОМ, присл. Без підготовки, попереднього обдумування. Маршалок диспуту ставив найрізноманітніші й непередбачені запитання, на які співучасники диспуту мусили відповідати експромтом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152); Так званої Волосяної кручі.. Я не зумів експромтом описати (Вирган, В розп. літа, 1959, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 464.