ЕКСПРЕ́СІЯ, ї, ж. Сила вираження, вияву яких-небудь почуттів, переживань і т. ін.; виразність. Не можна не відзначити справжньої жвавості та бурхливої експресії п’єси (Мист., 6, 1958, 42); [Петрусь:] Тут, Галю, експресії потрібно, надзвичайної експресії! Просто щоб грім, і блискавки, і вулкани були!.. (Крот., Вибр., 1959, 470).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 464.