ЕКСПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Частина твору, де змальовуються суспільне середовище і життєві обставини, в яких формувалися риси характеру дійових осіб, історичні умови, що впливають на розвиток подій і т. ін. В експозиції оповідання [«Червона хустина» А. Головка] показано сім’ю Оксани, її подруг, деякі картини життя села під час окупації (Укр. літ., 10, 1957, 74); // Перший розділ музичного твору, в якому дано виклад основних тем. Арія-експозиція Наталки — пісня «Віють вітри» (Укр. клас. опера, 1957, 195).

2. Систематизоване розміщення експонатів, що дає більш-менш закінчене уявлення про певне коло предметів чи проблем. Експозицію цих [про В. І. Леніна] документів створено на науковій основі (Ком. Укр., 4, 1960, 63); //Самі експонати, розміщені в певній системі, у певному порядку. Експозиція філіалу музею [українського мистецтва] складається з двох розділів: з творчості дореволюційного періоду.. і радянського часу (Мист., 1, 1955, 33).

3. Кількість освітлення, яку одержує світлочутливий матеріал при фотографуванні; // Те саме, що ви́держка 3. Застосування тривалих експозицій дає можливість діставати на фотографії слабші зорі, ніж ті, які ми бачимо в.. телескоп (Астр., 1956, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 463.