ЕКСПЕДИ́ТОР, а, ч.

1. спец. Працівник, який займається експедицією (у 1 знач.). Експедитор і станційний вагар провадять зовнішній огляд вагонів, перевіряють цілість пломб (Матер.-техн. постач.., 1959, 68).

2. У царській Росії — чиновник, начальник відділу в деяких урядових установах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 461.