ЕКСПАТРІЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до експатріюва́ти; // у знач. ім. експатрійо́ваний, ного, ч. Те саме, що експатріа́нт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 461.