Е́КСКУРС, у, ч. Відхилення від головної теми для висвітлення або уточнення побічних, другорядних питань. —Я — естет.. На доказ сього мушу зробити невеличкий екскурс автобіографічний (Л. Укр., III, 1952, 744); Можна назвати чимало творів, в яких герої показані в настільки гострих драматичних обставинах, в такій напруженій боротьбі, що спеціальний екскурс у минуле стає непотрібним для розуміння характерів (Рад. літ-во, 2, 1957, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 460.